День такий хороший…
Поки ми відзначаємо такі свята разом, поки серце відгукується на пісні та фільми воєнних років, поки є можливість хоча б одному ветеранові сказати «дякуємо!», ми всі живі душею. І вони не забуті – ті, кого вирвали з життя, кого кулею, кого гранатою… Для мене цей день більше, ніж просто свято Перемоги. З двох своїх дідів мені, тоді ще пацану, вдалося поговорити про війну лише з одним. Страшні були у нього спогади. Не дай Бог, щоб хоч щось з цього повторилося.

Сьогодні ж привітав від нас з вами зі сторіччям(!) нашого славного земляка, льотчика-стрілка Григорія Федоровича Харченка. Коли я увійшов, він стояв посеред кімнати в костюмі, обвішаному медалями, досить міцно потиснув мені руку, чітко подякував. Я привітав і поспішив піти – дуже хотілося, щоб він скоріше дозволив собі відпочити і, нарешті, розслабитися.

Давайте берегти один одного. Давайте пам’ятати, кому ми зобов’язані своєю свободою. Показуйте своїм дітям правильні фільми, говоріть з ними про війну, і про те, наскільки важливий МИР.

Будемо жити!

Коли-небудь ми перестанемо шукати недоліки в інших і почнемо поважати один одного просто за фактом існування. Одного разу остаточно зрозуміємо: робити добро – єдино вірна формула успішного життя. В один прекрасний день ми усвідомимо, що Бог знову дав нам шанс виправитися. І цей день настав сьогодні.

Кажуть, на Великдень Всевишній прощає всі гріхи. Не впевнений, що «рахунок» обнуляється повністю, але в цей день, дійсно, на душі стає легше. Кожному з нас є, про що промовчати. Але головне – за що помолитися. Хочу, щоб наші молитви були почуті, а добрі бажання – виконані.

Це перша Пасха, яку ми з вами святкуємо разом. Так нехай Бог благословить наше місто і всі прагнення, спрямовані на його відродження. Ми заслужили свій шанс на нове життя! Бажаю, щоб всі херсонські сім’ї були благополучними і міцними, батьки здоровими, діти щасливими.

Вірте в наше місто і силу рідної землі. Світлих свят і Божого благословення всім нам!

Христос Воскрес!

Трохи більше доброти один до одного, трохи більше любові до нашого Херсона – і побачите, як все стрімко почне змінюватися на краще.
З Вербною неділею, рідне місто!

Не сумнівайтеся, я бачу всі публікації, в яких ви мене відзначаєте, і повідомлення, які надсилаєте. Якщо я не відповідаю, це не означає, що ваш меседж пропав. У цей момент я можу бути за кермом, або вести нараду, або бути на переговорах. Але більшість ваших повідомлень я тут же перенаправляю заступникам, помічникам або начальникам відповідних управлінь. Але хочу вас попросити. Давайте домовимося і организуємося: відтепер ви пишете мені і записуєтеся на прийом лише в тому випадку, якщо вже спробували вирішити своє питання з профільним заступником. Тепер ви починаєте своє повідомлення зі слів: бу(в/ла) на прийомі у вашого заступника (прізвище). Питання не вирішилося, втрутьтеся – далі суть питання. І ось тоді я буду розуміти, що почну рішення проблеми не з нуля. Чим швидше ми цьому навчимося, тим швидше будуть вирішуватися питання.

Протягом багатьох місяців йде робота, яка вас дратує своєю нібито повільністю, вам здається, що нічого не відбувається. Це не так. Якщо в минулому ми з вами десь пішли не тим шляхом, треба повернутися до початку і знайти помилку. Інакше немає сенсу городити на хиткому фундаменті.

Ось і ми зараз піднімаємо тонни документів за багато років, ще раз перевіряємо кожну цифру і вибудовуємо роботу системи по-іншому. На дешевому популізмі далеко не заїдеш, і ми вже бачили як це працює – до сих пір розгрібаємо.

Вас дратують «старі обличчя» на колишніх посадах? Краще поспівчувайте ім. Повірте, «жирні» часи для багатьох закінчилися, тепер вони працюють попереду інших. Чому не звільняю, питаєте? Але якщо я їх відпущу, хто відповість за минулі подвиги? Поки вони працюють, то знаходяться під моїм і вашим контролем. Про це краще подумайте.

Що стосується ремонту в міськвиконкомі. Я його закінчу в будь-якому випадку. Коли я увійшов до цієї будівлі, мене вразило: як можна настільки не поважати себе та містян, щоб адміністративна будівля – обличчя міста – перетворити на таке. Я поважаю і себе, і кожного, хто переступає поріг будинку на Ушакова, 37. І я буду приймати вас в гідних умовах – як і належить. Чому ремонт за бюджетні кошти? Тому що: а) за свій рахунок не можна; б) я і співробітники апарату міськвиконкому такі ж платники податків, як і всі; в) ми ці гроші заробимо – обіцяю.

І наостанок про хороше. Навели порядок на набережній. Ідіть гуляти туди, поки там ще чисто і знову НЕ насмітили. До речі, як ви чините, коли на ваших очах хтось смітить або ламає міське майно?

Перечитав всі ваші обурення і навіть образи на тему тимчасового локдауна. Розумію ваші почуття, тому не заважав. А тепер послухайте мене.

П’ять днів локдауна ВИРІШАТЬ ситуацію. Якщо ви не знайомі з людьми, які після одужання від ковіду тепер довічно підпорядковані медикам, то це не означає, що такої хвороби не існує. Якщо до ваших родин – слава Богу! – не дійшла пандемія, то це не говорить про те, що такої проблеми немає! Просто дякуйте свієму імунітетові і живіть щасливо. За два вихідних дня в Херсоні заразилися вірусом понад 400 осіб! І це тільки офіційна статистика. Ці люди їздили в транспорті, передавали вам гроші на ринку або в маршрутці, контактували з десятком ваших знайомих, більшість з яких так само, як і добра частина нашого населення, нехтують засобами захисту від вірусу. За п’ять днів можна побачити динаміку. Якщо дотримуватися рекомендацій.

Особисто я вживаю всих заходів для того, щоб якомога довше залишатися в лавах здорових людей. Тому всі домисли щодо «чому мер всюди без маски» залиште при собі. Фото – це тільки фото.

Що стосується вашого бойкоту на ринках. Ви можете ігнорувати наші рекомендації, зневажати контроль з боку поліції, і взагалі робити вигляд, ніби нічого не відбувається. Але зрозумійте головне – це ВАША зона відповідальності. Після ринків, магазинів, зустрічей, поїздок ви йдете додому і цілуєте своїх дітей, близьких. Так кого в першу чергу повинно турбувати здоров’я ваших рідних? Мене або все-таки вас? Вам все одно? – не питання. Це ВАШЕ життя.

Про гроші. Виплати підприємці отримують тільки в червоній зоні. Хочете в червону зону? Але вона тягне за собою комендантську годину, яку збираються зараз ввести в багатьох регіонах України. Впевнені, що ми готові до цього? Ви питаєте, звідки вам брати гроші, якщо закриють ринки та посилять обмеження. Напевно, це правильне питання. А ви не хочете запитати, де мені брати гроші на всі потреби міста, коли все зупиняється, чахне та загасає? Мені з яких грошей накажете робити дороги, розгрібати спадщину з ліфтами, добудовувати дитячий садок на Житлоселищі, облагороджувати парки, купувати вбиральну техніку і т.д.? У вас проблеми – знаю, але ваші проблеми – це тепер і мої проблеми! Тому я в першу чергу завжди думаю про наслідки. І, повірте, жодна наша з вами проблема не вартує втраченого людського життя.

Сьогодні поруч з нами гинуть люди, а ми не повинні вживати ніяких заходів? Страшно, що чужа біда мало кого цікавить. Але все це рівно до тих пір, доки вона не постукає в наші двері.