День такий хороший…
Поки ми відзначаємо такі свята разом, поки серце відгукується на пісні та фільми воєнних років, поки є можливість хоча б одному ветеранові сказати «дякуємо!», ми всі живі душею. І вони не забуті – ті, кого вирвали з життя, кого кулею, кого гранатою… Для мене цей день більше, ніж просто свято Перемоги. З двох своїх дідів мені, тоді ще пацану, вдалося поговорити про війну лише з одним. Страшні були у нього спогади. Не дай Бог, щоб хоч щось з цього повторилося.
Сьогодні ж привітав від нас з вами зі сторіччям(!) нашого славного земляка, льотчика-стрілка Григорія Федоровича Харченка. Коли я увійшов, він стояв посеред кімнати в костюмі, обвішаному медалями, досить міцно потиснув мені руку, чітко подякував. Я привітав і поспішив піти – дуже хотілося, щоб він скоріше дозволив собі відпочити і, нарешті, розслабитися.
Давайте берегти один одного. Давайте пам’ятати, кому ми зобов’язані своєю свободою. Показуйте своїм дітям правильні фільми, говоріть з ними про війну, і про те, наскільки важливий МИР.
Будемо жити!
