24 серпня Україна святкуватиме 30-ту річницю проголошення незалежності. Для декого з мешканців України, зокрема, і Херсона, цей день святковий ще з однієї причини – вони святкують власний День народження.
Разом із Україною власний новий рік відзначає і херсонка Марина Рачиба.
Про кращий подарунок, бізнес під час карантину, і власне розуміння незалежності – читайте у нашому інтерв’ю.
– Марино, давайте знайомитись. Чим ви займаєтесь в житті?
– Ми з чоловіком є власниками туристичної агенції, якій 28 серпня виповниться рік. Але в туризмі я працюю вже 12 років. Ще у школі я ходила у туристичний гурток, ходила в походи. Потім, у студентські роки, займалась альпінізмом і навчалась на туристичного менеджера. Я взагалі люблю допомагати людям, особливо з організацією відпочинку. У 2020 році, у перший рік пандемії, ми з чоловіком лишились без роботи, перебували на обліку в Центрі зайнятості. Але потім ми подумали, що, мабуть, прийшов час наважитись робити щось своє. Адже багато великих справ робились саме у переломні моменти. «Якщо не зараз, то коли?» – подумали ми з чоловіком.
– Якщо ваша робота пов’язана фактично з відпочинком, то як особисто ви любите відпочивати?
– Найкращий відпочинок – десь усамітнитись, у горах чи коло води, де просто можна подумати, зарядитись енергією, де тиша, природа і більше нічого. Якщо казати за Херсонщину, то це буде відпочинок скоріш на річці, ніж на морському узбережжі. Бо там занадто людно.
– Коли ви вперше дізнались, що ваш День народження співпадає із державним святом?
– Мені було років 10. Спочатку я дуже раділа, що всі мої друзі, рідні, сусіди могли прийти на моє свято саме у День народження, не на вихідних, не за тиждень. І тоді мені стало цікаво, чому, наприклад, на День народження до моєї мами чи батька родичі не могли прийти, лише на вихідних, а до мене можуть. Тоді мені і розповіли, що в країні державне свято і офіційний вихідний. Я тоді не зовсім розуміла значення саме цього свята. Більше раділа, що до мене зможе прийти багато гостей. Зараз мій чоловік жартує, що до мого Дня народження вся країна готується місяць.
– А який для вас найкращий подарунок?
– Емоції. Коли ти можеш провести цей день зі своєю родиною, з близькими та дорогими для тебе людьми. Якщо казати про найнезабутніший подарунок, то він був саме на моє 30-ліття. Приїхала моя племінниця. Я вранці пішла на стоянку за машиною. А коли повернулась, то вся кімната була у повітряних кульках, багато квітів. Досі не розумію, де родина це все ховала у двокімнатній квартирі. Кульки давно здулись, а емоції досі живі. Я згадую той сюрприз і сльози досі накатують.
– По роботі ви часто спілкуєтесь з іноземцями. Чи помічали ви у них певні стереотипи про Україну?
– Ми в робочих поїздках спілкуємось із представниками готелів. І коли вони чують, що ми з України, то перша фраза майже завжди одна – «війна». У них одразу певний ступор, видно, що їм трохи ніяково, вони не знають як себе правильно поводити. До речі, українських турагентів, як і українських туристів, за кордоном люблять набагато більше, ніж представників Російської федерації.
– Зараз, на жаль, багато наших співвітчизників шукає кращої долі за кордоном. Чи не думали ви покинути Україну?
– Ні, не думала. Бо я противник позиції «шукати кращого десь». Треба максимально створювати щось хороше тут, де ми є, де народились. Власними силами робити кращими свій регіон і свою країну. І бізнес я завжди хотіла вести тут, в Україні, і розширяти його саме в нашій країні. У мене був певний досвід життя за кордоном. Я спробувала, і зрозуміла – не моє, хочу додому. Тому потрібно розвивати своє, вкладати сюди кошти та сили.
– Що для вас патріотизм?
– У нас дуже багато людей вважають, що хтось їм щось винен, що хтось має зробити їх життя кращим. А треба власне життя брати у свої руки. Патріотизм – це, хай і маленькими, але реальними кроками розбудовувати власне життя, власну справу. І усе це одночасно розвиває й Україну. Це не про «усе погано, усі кругом винні, тому і я нічого робити не буду». Доки ти сам не встанеш і не почнеш йти – з неба нічого не впаде. Я це знаю як ніхто. У мене шалена віра у майбутнє, колосальний оптимізм. А без цього у такі непрості часи просто ніяк.
– Незалежність – що особисто ви вкладаєте в це поняття?
– Це, в першу чергу, поняття внутрішньої свободи. Дозволяти собі робити те, що ти хочеш (у рамках закону), виглядати як ти хочеш, фінансова свобода, створювати власну мрію та не боятись цього. Дуже багато стереотипів накшталт «а що люди скажуть». Головне – йти до своєї мети. Саме цим я і керуюсь.
– Якщо уявити, що наша країна – це жива людина. Яку пораду ви б їй дали перед її святом?
– Тридцять років – чудовий вік. Ти все такий же веселий, відкритий до світу. Але в тебе вже є певний багаж знань та досвіду. Ти вже дивишся на світ по-іншому, сприймаєш події та людей інакше, є певний стрижень всередині. І людина починає усвідомлювати, а чого саме вона прагне досягти, яким бачить власне життя. Тому порада – незважаючи на всі наявні кризи та проблеми, розвиватись, вкладати в себе. Це вік великих відкриттів і звершень. Можна кардинально змінити власне життя. Коли ми минулого року відкривали власну агенцію, то 80% наших знайомих вважали нас ледь не божевільними. Але краще шкодувати про те, що зроблено, ніж про те, на що ти так і не наважився.
