Фахівцями Національного інституту стратегічних досліджень підготовлено аналітичну доповідь «Державна політика щодо ветеранів війни».
У доповіді висвітлено засади побудови державної політики системної соціальної реабілітації та реінтеграції ветеранів російсько-української війни до мирного життя в умовах зростання їхньої чисельності після демобілізації. Акцентовано на необхідності комплексного підходу, що враховує травматичний вплив війни на суспільство, виклики для його стабільності та згуртованості. Окреслено проблеми, повʼязані зі збільшенням кількості осіб з інвалідністю.
Затяжний характер російської збройної агресії проти України зумовлює постійну потребу в поповненні Сил оборони, відповідно збільшується кількість українських захисників і захисниць, які після завершення бойових дій набудуть статусу ветерана війни. З прогнозами, після завершення війни чисельність ветеранів становитиме щонайменше 4-5 млн осіб (понад 10% населення). А разом із родинами цих військовослужбовців йтиметься вже про близько 30 % населення України.
Перед Україною постає безпрецедентний виклик – сформувати сучасну ветеранську політику, яка не лише формує дієздатну систему соціального захисту, що враховує особливі потреби повернення ветеранів на траєкторію цивільного життя та сприяє подоланню особистісних наслідків війни, а й одночасно ефективно доєднує цих економічно й соціально активних людей до участі в забезпеченні обороноздатності та стійкості країни, ї відбудови, відновлення громадянських процесів, посилення згуртованості, динамічного розвитку українського суспільства.
Ветеранська політика має стати інтегральною частиною державної політики розвитку людського капіталу.
Разом з цим, важливим завданням є досягнення готовності «цивільного» суспільства до повернення ветеранів. Суспільство, яке також зазнало відчутних трансформацій, спричинених війною у всій своїй цілісності потребуватиме реабілітації при переході до цивільного життя, тобто також повинно стати обʼєктом ветеранської політики.
Доповідь має на меті сформувати стратегічне бачення ветеранської політики в Україні. Ця державна політика застосовуватиметься та відпрацьовуватиметься вже у період дії воєнного стану, та найголовніше – має бути розрахована на масштабування в період масового повернення військовослужбовців Сил оборони до цивільного життя після завершення війни.
Задля забезпечення готовності держави та суспільства до цього важливого етапу повинні бути створені відповідні інститути, розроблене нормативно-правове забезпечення, напрацьовані методики й технології, протестовані організаційні моделі та форми й засоби мережевої взаємодії стейкхолдерів.
Стратегія ветеранської політики, Стратегія формування системи повернення з військової служби до цивільного життя, а також зміни 2025 р. до Закону України «Про засали внутрішньої і зовнішньої політики» визначають засади ветеранської політики в Україні. Проте баченню державної ветеранської політики, представленому у вищезгаданих стратегічних документах, поки що бракує системності та координації, необхідної для ефективного реагування на зростаюче навантаження після війни.
Завдання цих стратегій є занадто загальними, що ускладнює хї практичну реалізацію та конкретизацію заходів. Наразі необхідним є напрацювання конкретних інструментів, механізмів та відповідних видів політики. Необхідність інтенсивного впровадження ветеранської політики має стати потужним прискорювачем реформування низки важливих сфер в Україні.
Ефективна реінтеграція ветеранів у цивільне життя потребує багаторівневої державної політики, що охоплює як ветеранів, так і суспільство загалом для створення умов хї оптимальної адаптації.
З цією метою у доповіді запропоновано основні напрями ветеранської політики в рамках чотирьох пріоритетів: Здоровʼя, Адаптація економічної активності, Гідний рівень життя, Повага суспільства.
Ветеранська політика сьогодні є стратегічним напрямом національного розвитку, від якого залежить не лише добробут мільйонів громадян, а й соціальна згуртованість, стійкість державних інституцій, перспективи повоєнної трансформації та динамічного зростання. Вчасне ухвалення рішень, якісне впровадження програм, широке залучення стейколдерів – критично важливі для того, щоб Україна не втратила людський потенціал, який нині є її головною опорою.
Організаційними механізмами реалізації ветеранської політики мають стати консолідована відповідальність суспільства за її реалізацію, зокрема через роль держави, яка повинна забезпечити фінансування та стандарти програм підтримки ветеранів; залучення міжнародної допомоги та недержавних стейкхолдерів од розроблення йреалізації цієї політики.
Регіони й територіальні громади повинні інтегрувати заходи ветеранської політики в стратегії місцевого розвитку, а цифровізація сприятиме ефективному наданню послуг. Важливо також створити єдину платформу для обʼєднання зусиль держави, бізнесу, громадських організацій і суспільства загалом для підтримки реінтеграції ветеранів.
Державна політика щодо ветеранів війни. Аналітична доповідь
