Цитатник:
- Я багато кажу про час, тому ще це – найдорожче, що є у людини. Звісно, у тієї, яка має плани і намір втілити їх у життя.
- Зараз склад депутатського корпусу оновився на 80%. Зайшли люди, які мислять по-іншому і діють по-іншому. Вік людей, які приходять з ініціативами – молодший. І вони готові ці ідеї рухати, вкладати свій резерв у те, щоб змінити місто й життя в ньому. Треба більше таких людей зібрати навколо себе й допомагати їм, а вони допоможуть всім нам.
Це Ваша перша каденція. Чому вирішили стати депутатом?
Я живу в цьому місті й поки не планую звідси виїжджати, а те, що відбувалося останні 5 років мене не влаштовувало. Оскільки це для мене перша каденція, поклавши руку на серце скажу, що за вісім місяців я тільки ось-ось почала чітко розуміти, як працюють механізми, тому що досвіду, зрозуміло, не було. За освітою я – юрист. Супроводжувала різні компанії з різними питаннями, але це не той випадок, коли ти знаходишся в середині механізму. Зараз я розумію, як цей механізм працює і, відповідно, продумую, які кроки маю зробити, щоб щось запустити. Так ми працюємо з командою, щоб правильно подавати проєкти, щоб вони рухалися до департаменту й далі до сесійної зали. У будь-якому випадку, доки ти сам собі гулі не наб’єш – досвід до тебе не прийде. І це нормально. Коли розумієш процес роботи, знаєш, як розробити й подати проєкт – робиш не популістські заяви, а рухаючись крок за кроком, працюєш на результат.
З якими несподіванками зіткнулися на шляху?
Пересічна людина думає, що нема проблеми в тому, аби класну ідею втілити у життя. Але це так не працює: тут треба узгодження, там дозвіл, ще щось. Ось і виходить, щоб зробити добру справу у правовому полі треба пів року кропіткої праці й взаємодії з різними людьми. Органи місцевої влади мають брати себе в руки й більш ефективно працювати. Це не діло – витрачати час на збирання папірців і підписів. Наш міський голова налаштований на диджиталізацію, сподіваюся, що з її впровадженням справи почнуть рухатися ефективніше: не потрібно буде бігати кабінетами, все буде в одній системі, виконавці бачитимуть, що й коли мають зробити. В електронному вигляді все проходитиме простіше, швидше, результативніше. Не люблю гаяти час, не люблю, коли його у мене крадуть довгими розхитуваннями й водою. Люблю конструктив і дієвість.
Найгостріша тема, якою займаєтеся?
Найгостріша тема для херсонців та гостей міста зараз – амброзія. Я подавала на розгляд депутатів зміни до програми боротьби з карантинними бур’янами. Міський голова Ігор Колихаєв і більшість депутатів мене підтримали, за що я дуже дякую! До програми внесли зміни й цього року запускається пілотний проєкт, який передбачає боротьбу з амброзією за допомогою препарату, діючою речовиною якого є природний мінерал «бішофіт». Він проникає всередину рослини й вбиває її коріння, без заподіювання шкоди довкіллю. Нас запросили колеги з Миколаєва до участі у круглому столі «Миколаїв без амброзії». Препарат на основі «бішофіту» використовують третій рік, збільшуючи площі оброблення. Цьогоріч у Херсоні спробуємо й ми.
На відеозв’язку з нами був доктор сільськогосподарських наук Павло Писаренко. Він зауважив, що пилок амброзії – надзвичайно сильний алерген, виділяє токсичні елементи, небезпечні для здоров’я людини. Тому косити амброзію у стані цвітіння – це піддавати ризику косарів й тих, хто знаходиться поруч. До речі, «бішофіт» знижує активність пилку.
Амброзія – проблема не лише Херсона, але на півдні стоїть гостріше, ніж, наприклад, у західних областях. За статистикою, приведеною експерткою з дитячої алергології Миколаєва Анною Моначіною, 35% алергічних ринітів і бронхоастм спричинені амброзією. Приріст дитячої алергології йде до 70% в рік. Ми знаходимося всього за 50 км від Миколаєва, тож статистика приблизно схожа.
Звісно, охопити все місто за рік не вийде, це дуже вартісна процедура, та й невідомо, як препарат на основі «бішофіту» працюватиме у нас, маємо отримати власний досвід. Тому, спершу оброблятимуть невелику територію, аби подивитися, як працює «бішофіт». За хороших результатів – територія розшириться. Одразу обумовлю – половина моєї сім’ї страждає через амброзію, тож я так само хотіла б позбутися цієї проблеми швидко й ефективно. Ми всі маємо ще трохи потерпіти. А поки створюємо інтерактивну мапу, на яку будемо наносити осередки розповсюдження бур’яну. Для цього знову ж таки, маємо гуртуватися й працювати разом: ОСББ, влада і депутати. Разом ми пришвидшимо створення такої мапи.
Залучаєтеся до соціальних проєктів?
Так. Соціальні теми, які мене цікавлять – це робота з дітьми, підлітками, студентами. Дякую аграрно-економічному університету – ми запустили пілотний проєкт «Свідома людина», спрямований на те, щоб проводити тематичні семінари з побутових питань, які ніхто не пояснює. Молодь не розуміє, як спілкуватися з поліцією, які вони мають права, як можуть себе захистити. Так у нас за 30 років склалося, що органи поліції, органи виконавчої влади звикли, що можуть тяжіти над людиною тільки тому, що вона не знає своїх прав. Я пішла до університету виклади, щоб мати змогу доносити до студентів такі речі. Коли мене запитують, навіщо цим займаюсь, відповідаю, що зі ста відсотків – п’ять почують і запам’ятають, і можливо розкажуть іншим. Я хочу, щоб молодь вчилася усвідомленості, вчилася думати, відповідати за свої вчинки й захищати себе. Міський голова каже, що молодь – майбутнє міста. Я погоджуюся з цим, адже якою буде молодь – таким буде місто, так у цьому місті ми будемо жити. Зараз із профільними замама, з управлінням освіти обговорюємо запуск ще одного пілотного проєкту – навчати дітей основам місцевого самоврядування. Щоб вони розуміли, що таке вибори, як вони проходять, що таке бути директором, бухгалтером, як розподіляти кошти, як приймати рішення, нести за нього відповідальність і т.д. На жаль, програма освіти не передбачає таких занять, діти виростуть, стануть дорослими, а практичних навичок не матимуть. Навіть теорії не знатимуть, що там вже навички!
Нещодавно зустрічалася з представниками молодіжної ради. У них стільки хороших ідей! Ці ідеї продумані, виважені й окрім теоретичної частини, молодь готова втілювати їх у життя. Хочу з ними попрацювати, підтримати їх.
Хто має забезпечувати потреби містян?
Зустрічне питання: хто має забезпечувати мої потреби? Доросла, усвідомлена людина розуміє, що забезпечення її потреб – це її відповідальність. Позиція утриманця інфантильна, дитяча – ось прийде хтось великий і сильний і зробить мені добре. Добре собі людина має робити сама. Це не означає, що ми маємо відгородитися один від одного, навпаки. Людина – соціальна істота, ми маємо гуртуватися, спілкуватися, бути чутливими до потреб кожного члена суспільства. Але, як ти можеш комусь допомогти, якщо не здатен допомогти самому собі? Ми, як суспільство, маємо подорослішати й брати відповідальність за те, як живемо.
Що нам допоможе ефективно взаємодіяти?
Медіація. Це надзвичайно хороша метода, яку впроваджує держава, запустивши інститут медіації. Якщо ми не хочемо гаяти час на суперечки, а продуктивно працювати – маємо навчитися розмовляти. Нас не вчать цьому ні в школах, ні в університетах. Вміння розмовляти, аби дійти згоди, приходить з досвідом. Треба вчитися. Люди не чують себе, коли знаходяться на піку своїх емоцій. Медіація повинна бути не тільки в адвокатурі, а у будь-якій справі, яка передбачає роботу з людьми. Що мене радує – у моїй депутатській діяльності (фракція політичної партії “Слуга народу”, постійна комісія міської ради з питань землекористування – ред.) я бачу людей, які мають хист до медіації, вони економлять свій час і працюють на результат. Такі люди є у кожній фракції. Спілкуючись з членами іншої команди – мусиш бути медіатором, аби дійти згоди. Йдеш до себе у фракцію – і там маєш бути медіатором, тому що ніхто нікому не вказує, як думати, у кожного власна думка, і, знову ж таки, треба дійти згоди. Трапляється, емоційно ти проти, а логікою розумієш, що правильно буде по-іншому. Я надзвичайно рада, що в нашій фракції всі хочуть рухатися у вирішенні питань, обговорюючи їх. Є принципові питання, без цього ніяк, але ми приходимо до спільного займенника, адже гаючи час на суперечки й деструктивне «моє зверху» діла не буде. Всі це розуміють, за що команді дуже вдячна!
Спілкувалася Елона Стефанова
