Якщо питати з підлеглих якісну роботу та чітке виконання своїх обов’язків – помилка, то, значить, я помиляюся.
Керівник ДКП «Херсонський водоканал» Михайло Чемерис, як ви знаєте, деякий час тому написав заяву на звільнення. Про що він пізніше сам емоційно заявив громадськості: мовляв, «ні за що не буде працювати з новою владою». Чесно – я не був готовий до такого розвитку подій. У мене не було навіть кандидатури на заміну йому. Тому Михайлу Васильовичу було запропоновано по-чесному відпрацювати хоча б 2 тижні, щоб ми встигли «перегрупуватися» і знайти людину на його місце. Але він відмовився, пославшись на неприйнятні умови роботи.
Що здалося колишньому директору неприйнятним? Всього лише прозорість його роботи, складання і захист планів підприємства, відкриття тендерів, підзвітність. Відвідувати депутатські комісії та відповідати на питання депутатів – ОБОВ’ЯЗОК директорів комунальних підприємств. Але Михайло Васильович ці норми демонстративно ігнорував.
Я вимагаю від усіх елементарного: професійного і чіткого виконання своїх обов’язків. Свої обіцянки я виконую також. Так було і в наших домовленостях з Чемерисом, коли мені довелося поїхати в Київ і позитивно вирішити в Кабміні питання з ДФРР, щоб водоканал отримав свої гроші.
Для мене залишається загадкою, як можна в один день кинути своє підприємство та колектив, якому прослужив багато років, не підібравши собі навіть заміни. Тобто “я втомився, я йду”, а ви живіть як вмієте?..
Не знаю, яким чином я маю сьогодні задовольнити «прохання» трудового колективу водоканалу і «повернути на роботу» пана Чемериса. Я його не звільняв. Та й як повернути того, хто сам відмовився від своєї посади і обезголовив стратегічне підприємство, та не побажав відпрацювати навіть належний термін, щоб передати справи. Або Михайло Васильович уже поміняв своє емоційне рішення?
